останні новини в УкраїніБлогиЕконом Фреш - блог компанії Економ Фреш ► Василь Столяр – людина, яка творить історію
знайти
+ Створити блог  

Василь Столяр – людина, яка творить історію


Василь СтолярВасиль Андрійович Столяр
Біографія:
Народився 1962 р. у місті Луцьку.
Шкільні роки промайнули у ЗОШ №5.
У 1980-1982 рр. cлужив в армії СРСР.
У період 1982-1988 рр. навчався у Донецькому інституті Радянської торгівлі. Пізніше здобув другу вищу освіту.
З 2001 обіймає посаду президента клубу ФК "Волинь". 
Ім’я Василя Андрійовича Столяра відоме кожному, хто цікавиться футболом або слідкує за політичними подіями в області. Він є засновником ТОВ «Феміда-інтер» та футбольного клубу «Волинь». Вважається одним з найбагатших бізнесменів Волині. Тож сьогодні намагатимемося дізнатися більше про невідомі сфери інтересів Василя Андрійовича та спробуємо розкрити таємницю його приголомшливого успіху.

– Василю Андрійовичу, як Вам вдається так вдало поєднувати бізнес і політику? Де переплітаються ці інтереси?

– Звичайно, ці інтереси часто розходяться через так звану «політичну недоцільність». Є такі ситуації, коли доводиться голосувати проти рішення інших депутатів.

– На що у Вас не вистачає часу?

– На навчання. Так влаштована людина, що їй завжди не вистачає часу. Проте всіх справ не переробиш. Ми часто плануємо взятися за них, які не завершені ще, на вихідних, а це неправильно. Ті дні існують для того, щоб забути про справи, розслабитися, провести час із користю та задоволенням.

– Ви стали депутатом Волинської обласної ради. Як почуваєтесь у ролі народного обранця?

– Досить комфортно. Для мене це не є чимось новим. Зараз я є членом Комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів.

– Бізнесмени йдуть в політику, щоб захистити свій бізнес чи пролобіювати законопроекти, що змінять життя цілого народу, принаймні, ваших виборців?

– У кожного свої причини. Хтось йде в політику задля збереження свого бізнесу, а інші – щоб зробити щось корисне для суспільства. Але більшість живуть сьогоднішнім днем. Хочемо в Європу, але ніхто для цього нічого не робить. Нам кортить мати все й одразу, а так не буває!

– У Вас імідж ділової, цілеспрямованої людини. Чи трапляється, що Ви не досягаєте поставленої цілі і, якщо так стається, як на це реагуєте?

– Іду на полювання, на рибалку. Це сприяє психологічній розрядці.

– Чи є у Вас радники, друзі, однодумці, з якими прагнете змінити своє та життя інших людей на краще?І хто вони, Ваші друзі?

– Звичайно ж, такі люди є. Один із них – Віталій Володимирович Кварцяний. Нам вдається поєднувати як ділові, так і дружні відносини. Він і тренер, і приятель, і партнер.

Василь столярМісто і область втратила чотири роки у розвитку.

– Василю Андрійовичу, як Ви оцінюєте роботу своїх попередників? Що вважаєте головним недоліком минулого складу обласної ради?

– Я вважаю, що внаслідок діяльності попереднього мера і обласної ради Волинь і місто Луцьк, зокрема, втратили чотири роки у розвитку.

У нашій країні склалася така ситуація, коли люди в першу чергу думають про те, як купити ліки чи полегшити життя невиліковно хворих. Як не дивно, усі чомусь забувають одну просту істину: якщо буде здорова нація – то й витрати на медицину будуть значно нижчими. Проте більшість не думає про молодь. До прикладу, в минулому році обласною радою було виділено 10 тисяч гривень на розвиток футболу у Волинській області. Так от скажіть, що можна зробити за такі гроші?

– Що Ви можете сказати про новообраний депутатський склад обласної ради? Що слід чекати від народних обранців найближчим часом?

– В очах колишніх депутатів був страх: ситуація була безвихідна під час вибору нового голови обласної ради. Адже за термін свого перебування на посадах вони нічого суттєвого не зробили, не запропонували дієвих методів виходу із нинішньої складної ситуації.

У теперішньому складі ради є багато бізнесменів. Вони люди розсудливі, які будуть приносити користь суспільству не розкрадаючи кошти з бюджету, а навпаки - вкладати в нього.

– Якими Ви бачите подальші перспективи своєї політичної діяльності? Що є в планах на майбутнє?

– Планую йти у Верховну Раду – це мої плани на найближче майбутнє.

– Як Ви вважаєте, чи можливо одній людині, хай навіть перебуваючи на досить високій посаді, змінити на краще життя усієї Волині? Чи реально сподіватися на підтримку якихось новаторських починань з боку представників владної верхівки?

– Однозначно ні. Одна людина нічого не зробить. Найбільша наша проблема у тому, що не хочуть працювати. Найгірше, що є у свідомості людей, – це нерозуміння того, що потрібно не покладати рук для досягнення мети і забезпечення достатку.

Суттєвим фактом є те, що у теперішньому складі обласної ради залишилося лише 28 депутатів з попереднього, решта – нові обличчя. Є надія, що завдяки цьому ми все ж дочекаємося змін на краще.

– Що Ви можете сказати відносно двомовності? Як оцінюєте серйозність конфлікту інтересів між західною і східною Україною?

– Я вважаю, що ця ситуація штучно нагнітається з боку західної сторони. Насправді, ті ж донеччани нічим не гірші за наших земляків, проте чомусь сприймають їх ледь не як ворогів народу. Мені байдуже, як пишеться слово “ковбаса“, головне, щоб вона була на полицях магазинів. Українська мова потрібна, але необхідно починати вивчати її у школі.

Наші канали заангажовані, немає достатньої свободи слова.

– Ви б хотіли мати власний засіб масової інформації, скажімо, газету, журнал, радіостанцію, Інтернет-видання чи телецентр? Якого спрямування, на Ваш погляд, вони мають бути, яким істинам служити?

– Це питання вже частково вирішене. Я маю свою газету та Інтернет-сайт, який, до речі, є найвідвідуванішим і користується найбільшою популярністю серед усіх нашої області. У планах в мене телебачення. У цьому є потреба, адже нинішня ситуація із Волинськими телерадіокомпаніями залишає бажати кращого. Наші канали заангажовані та корумповані, там немає достатньої свободи слова.

– Чи є у Вас партнерські бізнес-справи із зарубіжними бізнесменами? З ким саме?

– Ні, таких зв’язків я не підтримую. Краще Волині для мене нічого немає. Я корінний лучанин і надаю перевагу партнерам з України.

– Ви вірите, що можна побудувати чесний бізнес у сьогоднішньому світі і, зокрема, в Україні, де багато хто нарікає на корупцію і нерозуміння держави?

– Це можливо, але дуже тяжко. Самостійно нічого зробити не вдасться, необхідна підтримка партнерів. За такої умови це реально. Можна підняти ті сфери бізнесу, які ще не розвинуті: утилізація сировини, біопаливо та інші, адже ця ніша ще вільна.

– Всім відомо, що перші статки зароблялися в період становлення України. З чого починали Ви в 90-ті?

– Я навчався у Донецькому інституті. Коли приїхав сюди, тут нічого не було. Тоді дуже гостро відчувалося, що Луцьк знаходиться на периферії. До нас тяжко доходила інформація. Коли країна переходила на госпрозрахунок, тоді й були дозволені закупки на ринку. Не було податків, кордонів. Тому в основному перші гроші сьогоднішніх олігархів були зароблені саме в ці часи.

– Як сильно криза позначилась на ваших справах?

– Як і у всіх, позначилася відчутно. На мою думку, ця ситуація створена державою штучно. Сплановано не повертали ПДВ протягом трьох років. За цей час курс повернення ПБВ піднявся від 4.65 до 8. Ще однією проблемою є те, що банки не надають кредитів. Якщо великі проблеми є у людей, які мають серйозний бізнес, можете уявити собі, у якому становищі малий та середній.

– Ким себе вважаєте зараз: більше бізнесменом чи політиком?

– Я бізнесмен. Проте у політику пішов для того, щоб хоч якось змінити ставлення політичних діячів до економіки. Склалось так, що вони нині приймають політично-господарські рішення. А насправді ж першочерговою є економіка, лише потім політика. Це загальновідома істина.

– Охоронна фірма, ресторан, готель, вирощування лохин – це лиш невеликий перелік Ваших бізнес-проектів і захоплень. Які ще не відомі острови бізнес-справ відкриєте?

– Звичайно ж, це не всі мої проекти. Крім цього, створена серйозна програма з виробництва фосфоритних та органо-мінеральних добрив. Ми володіємо трьома кар’єрами на території України, у яких добувається ця речовина.

Також є соляний кар’єр та налагоджено добування білого мармуру у Закарпатській області. У цих сферах передбачаються серйозні перспективи розвитку. Фосфор, наприклад, зв’язує важкі метали, що робить його незамінним помічником в освоєнні земель Чорнобильської зони. Завдяки йому можна вирощувати сільськогосподарські культури, які не будуть забруднюватися радіацією.

Крім того, є проблема із залужуванням ґрунтів, навіть створена відповідна державна програма для боротьби із цим явищем. Кислі ґрунти потрібно гасити вапном, яке залягає потужним шаром і коштує досить дешево. У нас є вапняні кар’єри у Рівненській області.

Ще ми єдині в Україні, хто має ліцензію на виробництво вогнетривких вхідних дерев’яних дверей для квартир. Є також консервний бізнес, який важко нам дається, але все ж намагаємось справлятися.

– Така людина, як Ви, не може не займатися благодійною діяльністю, підтримкою творчих, обдарованих людей, молоді. У чому вона полягає?

– Допомагаю тим, хто мене просить це зробити. Мені пишуть листи із проханнями про допомогу, крім того, як і належить, віддаю частину свого прибутку на церкву. Надаю фінансову підтримку дитячому будинку, інтернату. У нас грають у футбол близько півтисячі дітей віком від 7 до 17 років. Хіба це не підтримка?

– Чи підтримуєте фінансово свою рідну школу, щоб нагадати учням, що Ви родом з дитинства і вони мають такі ж шанси повторити Ваші успіхи?

– Допомагав будувати дитячий майданчик на території школи. Надаємо фінансову допомогу на участь у різноманітних змаганнях.

Сучасні бізнесмени не знають табличку ділення та віднімання.

– Як Ви оцінюєте роботу великих волинських підприємств? Чи подобаються Вам принципи їх діяльності?

– Складається враження, що більшість сучасних бізнесменів не знають табличку ділення та віднімання, їм відомі тільки додавання та множення.

 Не перестаю дивуватися з «WOG», «Торчин Продукт», «Пан Курчак», заводу «Modern-Expo» та інших. Це серйозні підприємства, які могли б взяти під свою опіку дітей, які просять про допомогу, забезпечити їх спорядженням для спортивних ігор чи, скажімо, організувати танцювальний гурток. Проте не всі ці можливості реалізовують. А ми тим часом втрачаємо націю. У нас народжуються хворі діти, ніхто не спонукає молодь займатися спортом, не слідкує за дотриманням здорового способу життя.

– Новий рік не за горами. На який подарунок сподіваєтесь від Дідуся Мороза особисто для себе? Чого людям не вистачає для повного щастя?

– У мене є все, що потрібно для щастя. Треба лише вміти цінувати те, що маєш.

Ми втрачаємо націю… Ніхто не думає про молодь.

– Футбол, зокрема ФК „Волинь”, – це як мрія дитинства чи все-таки один із бізнес-проектів?
Почалося все з того, що розпалася дитяча школа при ГПЗ. Дітей просто кинули напризволяще. На той час було дві вікові групи, коли вони звернулися до мене по допомогу. Я підтримав їх, з часом вони стали чемпіонами. За Кривицького було нормальне ставлення влади до цієї роботи, було взаєморозуміння. А потім все стало марним, стадіон розсипався.

– На що зараз Ви як президент клубу спрямуєте свою увагу?

– Головне, щоб грали якісну гру, щоб люди ходили на стадіон та цікавилися футболом. Адже зараз у Луцьку фактично нікуди піти розважитися. Раніше збиралися разом, влаштовували спільні свята, та зараз такого немає. Футбол зближає людей, покращує їх спілкування.

– На жаль, сьогодні багато футболістів мають за мету в першу чергу власну фінансову вигоду від гри, що, безперечно, зрозуміло у нинішніх умовах. Як Ви вважаєте, покращує чи погіршує гру футболіста його бажання виключно заробляти гроші своєю професією?

– На жаль, це так. Сьогодні більшість футболістів зацікавлена виключно у фінансовому боці справи. Звичайно ж, це дуже заважає грі. Проте не всі мають таку проблему. Одним із винятків є Віталій Володимирович Кварцяний, який працює задля ідеї, задля того футболу, яким він його бачить.

– Минулого року в одній із львівських газет з’явилася замітка нібито в Луцьку невдовзі може запрацювати аеропорт: «Очікують, що наприкінці листопада будівництво на місці військового аеродрому вже кипітиме». Якраз тоді у Львові у зв’язку з підготовкою до Євро-2012 передбачали закриття міжнародного аеропорту з 1 квітня 2010 року на капітальний ремонт. Отже, у Луцьку можна було зробити резервний. Проте питання так і не зрушило з місця. Якою сьогодні Ви бачите долю аеродрому?

– Аеропорт треба віддавати під інцест-програму. З моєї точки зору, потрібно забезпечити мінімальну пропускну здатність аеропорту, збудувати поруч автовокзал, забезпечити митний контроль, створити потужний логістичний центр, адже площа землі дозволяє це зробити. Мала авіація досить перспективна, сьогодні вона більш рентабельна, ніж, скажімо, далекі авіаперевезення. Не зважаючи на те, що найближча дорога від Середземномор’я до Чорного моря проходить через Волинську область, саме у Львові знаходиться департамент аеропорту. Завдяки тому, що там люди вміють об’єднувати свої сили і працювати на досягнення спільної мети. У нас же такого немає. Хоча потенціал у Волинської області величезний!

– Як Ви оцінюєте вклад колишньої влади і мера, зокрема, у підготовку до Євро-2012?

– Колишній міський голова не зробив нічого, що повинен був, для підготовки до чемпіонату. Він і палець об палець не вдарив, щоб забезпечити резервний стадіон, зробити дорогу на Львів, до кордону, щоб відбудувати аеропорт. За старих часів за це називали ворогами народу і розстрілювали, а в розвинених країнах за подібну бездіяльність передбачалось довічне ув’язнення. Такі люди через свої політичні амбіції піднімають народ на барикади. Шкода тих, які насправді ж ні в чому не винні, адже сама влада довела їх до такого становища.

– Чи маєте мрії, які ще належить реалізувати?

– Потрібно привести до ладу консервний завод. Ще мрію про Лігу Чемпіонів. Як бачите, і в прагненнях вдається розділяти спорт і бізнес.

Дуже приємно, що Волинь знають, про неї говорять, і це не завдяки політикам, які вихваляються перед камерами своїм вдаваним патріотизмом, це заслуга нашого футбольного клубу.

– Василю Андрійовичу, що Ви хотіли б побажати читачам напередодні Новорічних свят?

– Передовсім міцного здоров’я. Буде здоров’я – доб’ємося всього. Головне - менше звертати увагу на те, що говорять зі сторони, і просто робити свою справу.

– Спасибі за інтерв’ю, бажаємо гарного Нового року, щастя й успіхів!

Категорія: Гості Westua.net
Теги: Василь Столяр
Опубліковано: 2011.01.10 21:24
Відредаговано: 2011.01.11 10:34

Коментарі:


2011-01-21 14:28:32 Анонімний коментар
До автора матеріалу - народні обранці - це депутати Верховної Ради ;)
Відповісти

      Ваш анонімний коментар




Підпишіться на нові коментарі до записів у блогах (RSS 2.0)