ГоловнаБлогиБлог Валентини Блінової ► Волиняни бачили, як арештували Тимошенко
знайти

Волиняни бачили, як арештували Тимошенко


 

П’ятого серпня, в «чорну» для «Батьківщини» п’ятницю, майже сто наших земляків перебували в Києві на Хрещатику біля Печерського суду. Вони вже вчетверте приїхали в столицю для участі у марафоні справедливості на захист опозиційного лідера Юлії Тимошенко.

Біля входу  у внутрішній дворик до Печерського  районного суду – два табори. Один із них – антитимошенківський  – нагадує концтабір. Рівно о 9 годині його розгортають молоді хлопці під орудою чоловіків із армійською виправкою. Мітингувальники натягують чорні сітки з гаслами «притягнути до відповідальності головного корупціонера». Потім юнаки шикуються в кілька колон, піднімають прапори Загальновійськової спілки офіцерів України, а також стяги із написом «Досить».

Цей так званий громадянський пікет скоріше нагадує добре зрежисовану виставу: бадьорий марш «Єднаймося», потім голова Загальновійськової спілки офіцерів України Олег Калашников російською мовою таврує Юлію Тимошенко, далі серія скандувань «Юлю – на нари», які для підсилення викрикують у гучномовці здоровенні дядьки, котрі стоять відразу біля турнікету.

Рівно о 13-тій  годині цей табір чітко по-армійськи згортається. Всю атрибутику зносять в спеціально підігнаний автобус, де учасники пікету одержують гроші. Вдалося з’ясувати, що «прапороносці» Олега Калашникова (загалом їх трохи більше сімдесяти) – студенти одного з вищих навчальних закладів, що знаходиться в Ірпіні. За півдня стояння і розмахування прапорами їм платять 60 гривень кожному.

Прихильники Тимошенко  з’їжджаються з різних областей України. У четвер, крім волинян, тут були івано-франківці, херсонці, жителі різних районів Києва та Київської області. У п’ятницю до них приєдналися сумчани та житомиряни. Кепки, футболки із бютівською символікою, саморобні плакати із іронічно-жартівливими гаслами на зразок «Гуляйте, воші, завтра баня», «Україні – Юлю, Януковичу – …улю», вернісаж плакатів із зображеннями Януковича, Азарова, Тігіпка із сайту «Дурдом», на тротуарі силует голого чоловіка із обличчям судді Кірєєва, якому кидали жебрацькі копійки, - все це так нагадувало народну творчість часів помаранчевої революції.

У наметах (їх було більше 15) розташувалися громадські приймальні народних депутатів України  від «Батьківщини». Сюди підходили  люди, щоб написати скаргу чи звернення. В одному з наметів – вільний мікрофон, до якого міг підійти кожен. Волиняни теж скористалися такою можливістю: голова обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Анатолій Грицюк навіть прочитав уривок із вірша Лесі Українки «Досвітні вогні». Однак тоді, напевне, ніхто ще не знав, якими актуальними стануть рядки: «Вставай, хто живий, в кого думка повстала».

Четвер у Києві  видався дощовим. Потоки води заливали тротуар, але дощ не розігнав прихильників Тимошенко. Вони терпляче чекали, коли лідерка «Батьківщини» нарешті вийде із Печерського суду, куди вона зайшла о 9.45. Про те, що там відбувається, люди дізнавалися від народних депутатів-бютівців: Олександра Турчинова, нашого земляка Віктора Олійника, Юрія Одарченка, Юрія Прокопчука, Андрія Павловського та інших, які повідомляли про перебіг подій у залі суду. Тож ще до того, як звідти вийшов екс-міністр закордонних справ Огризко, стало відомо, що він спочатку давав свідчення проти Тимошенко, а згодом на її запитання відповідав плутано і невпевнено. Тож до свого авто він йшов під крики «Ганьба». Міліціонерам навіть довелося кинутися йому на допомогу, щоб захистити від кулаків обурених людей. Натомість колишній міністр молоді і спорту Павленко у той день дав цілком протилежні, ніж Огризко, свідчення, підтвердивши покази Тимошенко.

Тут, під стінами  Печерського суду інформація про  судовий процес дуже відрізняється від тієї, що подається у засобах масової інформації, де постійно наголошується на «неправильній поведінці підсудної, її неповазі до суду». У Юлії Тимошенко, напевно, не було інших способів для власного захисту. Бо як же інакше можна реагувати хоча б на такий факт, про який мітингувальникам стало відомо у четвер ввечері. Екс-прем’єр-міністр подала клопотання про те, щоб заслухати свідків із її боку. У списку – більше тридцяти осіб. Представники Генпрокуратури заявили, що погоджуюся заслухати лише одного (!) свідка від Тимошенко. А суддя Кірєєв після тривалого перебування у нарадчій кімнаті оголосив рішення заслухати аж … двох свідків сторони захисту тоді, як досі у суді давали покази лише свідки обвинувачення. Відсутність свідків Ющенка, Пинзеника, Шлапака, Соколовського він пояснив тим, що їх … не можуть знайти. Ця інформація викликала глузливий сміх людей.

Після десятигодинного  перебування у Печерському суді Юлія Тимошенко вийшла звідти тільки близько 20 години. Виглядала змарнілою, риси обличчя загострені. Зі своїми прихильниками, багатьох із яких вона вже знає особисто, попрощалася потиском руки.

У п’ятницю, 5 серпня, Юлія Володимирівна прибула на судове слухання ще до дев’ятої години. Вона мужньо не зважала на крики «Ганьба!», що лунали з боку антитимошенківських мітингувальників, котрі вже встигли вишикуватися. Як завжди, привіталася особисто з кожним, хто простягнув до неї руку. Волинянину Володимиру Гусару цей потиск руки лідери «Батьківщини» запам’ятається по-особливому: 5 серпня у нього був день народження.

До полудня  на обох територіях ніякої напруги  не відчувалося. Найманці Олега Калашникова  згорнули свої гасла, а тимошенківці чекали на звістку про те, які покази дає прем’єр-міністр України Микола Азаров. Найбільш дражливою темою, яку час від часу піднімала у своїх запитаннях до свідків обвинувачення Юлія Тимошенко, за словами народних депутатів України, які передавали інформацію з судової зали, була тема «РосУкрЕнерго». За повідомленням народного депутата Юрія Одарченка, саме запитання Тимошенко про цю посередницьку на енергетичному ринку України структуру стало справжньою причиною клопотання представника обвинувачення про зміну запобіжного захисту на арешт підсудної. Така заява Лілії Фролової спочатку не викликала особливої тривоги у людей: це вже було раніше, і Родіон Кірєєв тоді не наважився застосувати до Тимошенко цей крайній захід. Проте наш земляк народний депутат Віктор Олійник просив усіх людей не розходитися, згуртуватися.

І все ж поміж людей витала якась незрозуміла тривога. Випадково глянула на будинок на протилежному боці Хрещатика і на балконі четвертого чи п’ятого поверху поруч із старенькою бабцею побачила чоловіка у міліціонерській формі. Випадково чи ні опинився він на зручній позиції, звідки добре проглядався і прохід до Печерського суду, і спуск від метро Театральна, і Хрещатик?

Наша землячка з Горохова 67-річна Лариса Тимофіївна Бричук тримала в руках ікону Спасителя. Її вона хотіла подарувати Юлії Тимошенко. Ще під час першого приїзду до Києва ця жінка вже вручила одну ікону лідеру «Батьківщини» - образ Казанської Божої Матері. Однак вдруге вручити свій подарунок Ларисі Тимофіївні не вдалося: ніби грім з ясного неба вдарило повідомлення Олександра Турчинова про суддівське рішення щодо арешту Тимошенко. Однак яким шляхом будуть вивозити її з двору Печерського суду, було невідомо: звідти є два виходи.

арешт тимошенко

Натовп сколихнувся, потіснивши міліцейський заслін до вузького входу у двір із Хрещатика. Окремим мітингувальникам, а серед них був й голова волинської «Батьківщини» Анатолій Грицюк, житель Нововолинська Віктор Тарасенко, вдалося прорватися туди, де вже стояв автозак в оточенні бійців «Грифону» та «Беркута». В перших рядах протестувальників опинився й депутат облради Віктор Коротун. В тисняві він одержав удар у живіт. У хід вже пішли гумові палиці. Одну з жінок беркутівці так сильно побили, що, закривавлену, її ледве встигли відтягнути з людського натовпу.

Протистояння між громадянами, народними депутатами й озброєними гумовими палицями спецназівцями, кількість яких дедалі збільшувалася, було нерівним. В оточенні правоохоронців броньований автозак повільно рушив до Хрещатика. Люди почали вдаватися до крайнього заходу: кидалися на асфальт під колеса автомобіля. Серед тих, хто наважився спробувати зупинити його, Ніна Гесь із Нововолинська.

- Ще коли автозак заїжджав у двір, я схопилася за склоочисники авто, та відразу мене за руку смикнув спецназівець, - згодом розповіла вона. – Він був у рукавицях, на долонях яких - спеціальні шипи. Біль від них не проходить досі.

Після цієї сутички, коли пристрасті ще не вляглися, волиняни стали шукати один одного, пригадували, де і кого бачили в сутолоці. Чоловіки нарікали на те, що кияни залишаються байдужими до того, що влада чинить беззаконня. Жінки плакали, не приховуючи сліз: що ж це за влада така, яка воює з жінками, а з молодих хлопців, завербованих Олегом Калашниковим, готує бездушних виконавців наказів, які сьогодні за гроші розмахують прапорами, а завтра за тим же наказам можуть націлити зброю на мирних людей?

- Якби хоча  б на годину кожен киянин  прийшов на акцію протесту, під  стінами Печерського суду стояло  б щонайменше 30 тисяч людей, - погодився  протестувальник із Києва. – А де лідери інших опозиційних сил? Учора. приміром, свободівці протестували під стінами Верховного Суду проти відміни звання Героя Бандері і Шухевичу. А чому вони не прийшли сюди, де арештовують співголову Комітету національного порятунку? Треба протестувати не проти рішення суду, а проти того, щоб таких судів в Україні більше не було.

Не покидало відчуття дежавю. Україна все це вже проходила: на вулицях столиці засилля есбеушників, міліціонерів, «беркутівців» в обладунках, чіткі команди впереміж із лайкою, людська тиснява і штовханина, пристрасні майданні промови. Невже колесо української історії відкотилося майже на десять років назад, коли опозиціонери гуртувалися проти ненависного кучмівського режиму? Невже Бог, подарувавши Україні незалежність як велику милість, нині знову посилає нам випробування на здатність захистити своє право жити у цивілізованій демократичній правовій державі?

Валентина БЛІНОВА.

 

Категорія: Опозиція
Теги: Валентина Блінова, Луцьк, БЮТ, Батьківщина, арешт Тимошенко
Опубліковано: 2011.08.09 15:12


      Ваш анонімний коментар




Підпишіться на нові коментарі до записів у блогах (RSS 2.0)