ГоловнаБлогиЧас Змін ► Віктор Горобчук: Країні потрібна нова економічна політика
знайти

Віктор Горобчук: Країні потрібна нова економічна політика


інтерв’ю з лідером Трудового руху -Солідарність В. Горобчуком

 

Вікторе Юрійовичу, хотілось би почати з того що турбує багатьох пересічних українців. Яке ваше ставлення щодо прогнозів обвалу гривні? Тим більше що Уряд заявляє про безпрецедентні заходи по зміцненню гривні. Так що на вашу думку потрібно робити з гривнею? Зміцнювати чи ослаблювати?

Без контексту загальної економічної стратегії розвитку саме по собі питання девальвації чи стабілізації гривні безглузде. Кредитно-фінансова система — це лише інструмент ,який може регулювати макроекономічні процеси. І на даний момент цей інструмент мав би працювати на захист внутрішнього ринку і розвиток вітчизняного товаровиробника. А це можливо робити тільки на базі комплексної державної програми розвитку. Ось у якій площині потрібно шукати відповідь на питання що робити з гривнею.... Важливим фактором у цьому питанні ,безумовно, є і тенденції на світовому ринку (особливо з огляду на те, що в Україні створена експортно-орієнтована модель економіки).

Почнемо з того що основою розвитку капіталістичної моделі економіки є попит. Яка ж картина вимальовується в цій системі координат? Світовий попит падає. Боротьба держав за ринки збуту загострюється. Світова фінансова система агонізує.

В такій ситуації може бути доцільним девальвувати гривну при умові що вивільнені кошти будуть спрямовані в реальний сектор економіки і на соціальні програми для підтримання попиту на внутрішньому ринку. Саме таку політику здійснював останні чотири роки Уряд Барака Обами в США.

Крім того одним з фінансових інструментів захисту внутрішнього ринку ( а значить і національного товаровиробника ) є ослаблення національної валюти. Зараз в світі все більше набирають обертів безпрецедентне явище,яке фахівці охрестили “парадом девальвацій”. Уряди розвинутих країн почали послаблювати національну валюту, як спосіб пригальмувати притік імпорту і здешевити свій експорт. А яка політика провадиться у нас? 80 відсотків українського внутрішнього ринку -це імпорт. Тобто внутрішній ринок країни працює на іноземного товаровиробника. Якщо в цих умовах “зміцнювати” гривню — це значить фінансово знекровлювати місцевого товаровиробника і стимулювати імпортні потоки. Що і відбувається.

Для прикладу у першому півріччі 2011 року спостерігався стійкий ріст дефіциту зовнішньоторгівельного балансу. На кінець поточного року дефіцит зовнішньоторгівельного балансу виріс в 2 рази і досяг біля 6 млрд. доларів. Це означає що настільки ж менше випустив товарів і послуг вітчизняний товаровиробник. Для порівняння з 2008 по 2011 рік ФРС США надрукувала більше 4 трильйонів доларів! І ніхто не турбується про інфляцію чи девальвацію долара. Емісійні долари пішли на соціальні програми та фінансову підтримку Штатів. Усе заради того щоб зберегти попит , підтримати внутрішній ринок та зберегти робочі місця.

Обама крутить друкарський верстат у три зміни. США емітують долар а наш уряд «зміцнює» гривню і бере кредити. Де тут саморегульований ринок про який нам всі розказують? Ринком ту навіть і не пахне. Це рукотворний процес. Усе відбувається на рівні політичної волі. Питання лише в чиїх інтересах ця “політична воля” працює.

Стосовно адміністрації Обами то там зрозуміло. А стосовно української влади? Кому це вигідно? Державі? Народу? Бізнесу? Я думаю це вигідно тим, хто на таких імпортно-експортних схемах лобіює інтереси іноземних фірм і формує свої тіньові прибутки. Безперечно що все це рано чи пізно призведе до обвалу гривні. Адже фінансові перекоси накопичуються. І рано чи пізно гривну прийдеться приводити у відповідність до реального фінансового стану українського ринку. Залишається відкритим останнє запитання. Що це? Непрофесійність “успішних менеджерів” чи Україну “замовили”?

Але Уряд говорить про зростання ВВП, стабілізацію економічного сектору. Як це співвідноситься з тим що говорите ви?

Так, але уряд при цьому мовчить що об'єми боргів ростуть у кілька разів швидше ніж обсяги виробництва. При зростанні ВВП 4,4% відсотка держборги зростають на 10 %. І при цьому в 2012 році Україна повинна почати погашення процентів перед ВМФ - біля 4 млрд доларів. Для того щоб закрити бюджетну “дірку” М. Азаров дав команду податковій адміністрації «поработать с тенью». Так що “опозиційні” “бізнес-структури” можуть готуватись. Ви ж не думаєте що бюджетну диру будуть погашати за рахунок тіньових капіталів “міністерських” олігархів?...

А давайте спитаємо себе, яка ж справжня причина того, що в Україну не ідуть інвестиції? Напевне справа не тільки в дефіциті демократії? Той же червоно-тоталітарний Китай за останні 20 років отримав таких інвестицій аж 400 млрд. Там до речі корупціонерів розстрілюють прямо в полі — в потилицю. Щоб іншим неповадно було. І нічого -інвестиції пливуть рікою. Тому демократія тут ні до чого. Просто інвестиції ідуть туди де є найвища рентабельність і стабільність. Тоталітарний Китай саме така країна. І справа не в тому що нам тут в Україні потрібен Китай . Справа в тому що українська економіка в тому вигляді як вона існує сьогодні нерентабельна в принципі.

Все тримається на залишках промислових потужностей колишньої радянської України. Ніяких технологій,ніяких інновацій. Тому частка імпорту в структурі ринку зростає і буде зростати. Особливо після вступу до ВТО, для якого Україна не більше як сировинна комора і ринок збуту низькоякісної товарної маси. А нарощування сировинного експорту, як відомо завжди тільки уповільнює темпи економічного зростання. Що ми і спостерігаємо. І ситуація складається катастрофічна. Але олігархічним кланам це не в голові. Вони ставлять перед собою інші завдання і такі “дурні” питання як модернізація їх не цікавить. Своє майбутнє вони бачать зовсім не в цій країні. Звідси і корупція.

Ми країна тотальної корупції. Завдяки корупції у нас насправді дві економіки і два баланси. Один вони рахують вдень для народу і розказують про дефіцит бюджету. А інший (родинний) вночі або в саунах. Тому їхні статки ( в офшорах )подвоюються і потроюється. А країна вгрузла в боргах як в шовках. І ніхто цього не хоче бачити. Всі сліпі. Ніхто не може справитись з корупцією. Не може бо вона починається у їхніх ж власних кабінетах! В тих же США, коли в 70-і країна стала на шлях модернізації і побудови соціально-ораєнтованого ринку податок на дохід після 9 млн доларів становив 90 відсотків! Працював механізм жорсткого перерозподілу національного продукту на користь державних соціальних програм!За несплату податків місцеві «олігархи» отримували по 100 років тюрми.

Але хто в Україні на цей історичний досвід звертає увагу. Кого це хвилює? Нам розказують про курс поглиблення реформ. Тих самих реформ завдяки яким мільйони українців стали жебраками а вони “олігархами”. І вони ніколи цього міняти не будуть. Подивіться на цих людей! Все що робить Тигіпко (крім гарних розмов на шустер-лайф) це проводить курс економічного апартеїду!!! Те що він робить інакше як соціальний расизм не назвеш! Олігархам списують мільярди а простих громадян викидають з квартир за неоплачені комунальні послуги та кредити.

Це і є політика апартеїду. Поділ на білих і чорних. Тільки не за кольором шкіри а за соціальним статусом. Якщо ти олігарх кради і багатій. Можеш стати депутатом або міністром. Якщо інженер , вчитель лікар, робітник іди з квартири, або виїжджай на заробітки.. Якщо пенсіонер -здохни - бо гроші на твою пенсію давно вже вкрадені. Оце і є соціальний расизм!

Незрозуміло тільки куди Азаров дивиться. ..Чи не він говорив про своїх “попередників” що в часи Сталіна їх би давно вже розстріляли. Але ж курс не змінився! “Жить становится веселее” тільки олігархам! Їх статки подвоюються. А “біомасі”, тобто усім нам з вами , пропонується тугіше затягувати пояси. На телеефірах Тигипко заявляє про економіку "стискання" »за рахунок скорочення соціальних програм. Тобто замість того щоб рятувати народ і державу, розвивати реальний сектор економіки,створювати робочі місця ця влада рятує сировинні бізнеси і цементує природні монополії олігархів . А тим часом за 2011 в офшори “виїхало” 2 8 млрд доларів ). Ось де народні гроші!. Як казав один єврей “я не понимаю как можно иметь прибыль с убытков»... Але як доводять наші доморощені “успішні менеджери” для них нема неможливого - вони здатні на все, в тому числі і на “прибыли с убытков». Це і є механізм збагачення в умовах кримінально-тіньової економіки.

А як на вашу думку в чому головна причина «бюджетного голоду” країни?

Однозначно не в тому про що нам розповідають місцеві реформатори. По крайній мірі не тільки «в пенсійному віці», »низьких комунальних тарифах» чи «єдиному податку». Головна причина дефіциту бюджету і економічної кризи полягає в тому, що ми зіткнулися з економічними наслідками масового безробіття. І це не просто масове безробіття. Це результат економічної політики, яка проводилась всі останніх 20 років! І ця політика,цей економічний курс продовжується і сьогодні. А значить наслідки будуть ще більш катастрофічними і для держави і для суспільства в цілому.

Я думаю з осені після виборів українці відчують такий удар по їхньому родинному бюджету що в них буде залишиться один “вибір” -або за кордон, або за “вила”.

Так у чому суть, як ви кажете, НЕПу?

Якщо коротко, то нам потрібна ЕКОНОМІЧНА АЛЬТЕРНАТИВА - концепція нової економічної стратегії, а не просто посилення адміністрування податків. Нам потрібна програма порятунку економіки, а не просто оптимізація діючої корупційно-паразиатрної Системи. Це означає що нам потрібно змінити вектор економічного курсу. Перейти від економіки сировинного грабунку територій до економіки розвитку цих територій.

Якщо доходи від сировинного експорту країни не будуть диверсифіковані в проривні інноваційні технології, фундаментальну науку, у відновлення технологічної бази “несучих” галузей економіки - у нас немає майбутнього. А це неможливо без посилення ролі держави, без довгострокових державних програм в інтересах усього суспільства. Потрібні державні програми розвитку. Потрібна національна ідея! Ентузіазм. Громадянська солідарність!

Згадаймо історію. Згадаймо велику депресію 30-х в США. Тільки завдяки “новому курсу для забутої людини” Рузвельта, тільки завдяки посиленню державного регулювання країна вийшла з неминучої економічної катастрофи. Потрібно розвивати фундаментальну науку. Не дивлячись на фінансову кризу , США заклали в бюджет 400 млрд на розвиток науки, Європа 250 млрд. Ми ж скоротили фінансування науково-дослідних робіт в 10 разів! І це при тому що фундаментальна наука в Україні знаходиться в передсмертному стані. Усі видатні науковці давно працюють на чужі країни і чужі економіки! Це катастрофа! І без нового економічного курсу - ми як держава приречені.

Ви подивіться що твориться в наших промислових зонах. Подивіться що відбувається з Донбасом! Суцільна безвихідь голод і злидні! Ви подивіться на Галичину! З потужної агропромислової зони Галичина перетворилась на територію поставки наймитів в економіку західних країн!

І ці питання потребують негайних відповідей на рівні державної програми, а не банального латання дірок... Насамперед потрібно звернути увагу на потреби людей, а не тільки думати про інтереси олігархів. Потрібно рятувати село. Місцеві громади вже нічого не виробляють - треба повернути їх в виробництво. Потрібні широкомасштабні інфраструктурні програми. Потрібно залучити до цього малий і середній бізнес! Але головне, нам необхідно повернути довіру людей до влади.. Інакше нічого не вийде. Тому починати потрібно з того, щоб усунути злодіїв від влади і повернути вкрадені гроші в країну... Як тільки ми повернемо до державної казни перший вкрадений у народу мільярд , ми побачимо іншу країну і нас чекатиме інше майбутнє. Іншого шляху,як на мене, не існує.

І останнє. Це питання вступу України в СОТ. Ваше ставлення до цієї проблеми ?

Для того щоб відповісти на це питання знову ж таки варто звернутись до історичних аналогій... Спроби створити СОТ були ще в 1947 році відразу після другої світової війни. Але тоді з цього нічого не вийшло.

Як не дивно але однією з двох країн що висловились тоді проти СОТ були ті ж Сполучені Штати Америки! Причина проста. Тоді країна виходила з затяжної рецесії і проводила потужну протекціоністську політику. Вона захищала свій внутрішній ринок.

Інший приклад -Англія минулого століття. Ця країна стала економічно підніматись після того як уряд країни наклав заборону на вивезення необробленої сировини. До того часу Англія була сировинним придатком Голандії. Китай вступив в СОТ після 20 річної модернізації економіки, ставши потужним гравцем на міжнародному ринку.

Про що говорить досвід розвинених країн світу? Він говорить про те , що коли йде модернізація і створюється промислова база потрібен державний протекціонізм, захист внутрішнього ринку від конкурентів! Вони розуміли що не можна модернізуватись без протекціонізму. Більше того, щоб захистити свій «автопром» в 1994 році Клінтон ввів 100% мито на японські автомобілі. Уже в рамках СОТ США обмежувало ввезення труб на свою територію 19 країнам членам СОТ. Ось приклад зрілої державно -національної політики! А в якому стані наш вітчизняний автопром, сільскогосподарське машинобудування інші несучі галузі? Чому б нам не скористатись досвідом тих же США з точки зору захисту вітчизняного товаровиробника і не захистити свій власний вітчизняний автопром? Адже протекціонізм це такий засіб до якого держави вдаються тоді,коли економіка ослаблена і коли прогресує криза. І в цьому питанні ми повинні відстоювати інтереси своєї країни, своїх громадян, своїх виробників і своїх споживачів. Але хіба ці історичні паралелі цікавлять наш уряд і нашу владу?Думаю питання більш ніж риторичне!

А в той спосіб як наші ліберал-реформатори затягували Україну в СОТ -інакше як зрадою національних інтересів не назвеш. Такий вступ -це гарантія для міжнародних ТНК що на українському ринку місцевий конкурент не з'явиться ніколи.. Ось таке моє ставлення до питання вступу України в СОТ...

Дякую за розмову.

 

Категорія: Інвестиційний клімат в Україні
Теги: Україна, суспільство, економіка, особистість, політика, Віктор Горобчук
Опубліковано: 2012.05.25 21:57


      Ваш анонімний коментар




Підпишіться на нові коментарі до записів у блогах (RSS 2.0)