ГоловнаБлогиЕконом Фреш - блог компанії Економ Фреш ► «Чорні черешні»: перший крок до книги рекордів Гіннеса
знайти

«Чорні черешні»: перший крок до книги рекордів Гіннеса


 

Юрій Поліщук: «Весь час вчуся, щоб не зачерствіти, не втратити прихильності до людей».

Юрій Поліщук: «Ставлення до митців має бути, як до державотворців».

Стиль нашого інтерв’ю плавно переріс у стиль запропонований Юрієм. Стиль державотворчий. Видно, що Юрію Поліщуку – лідеру гурту «Чорні черешні» – дійсно болить ось ця ненависть, оце зло, несправедливість, які оточують нас.

Юрій поліщук

Юрію, що нового відбулося у Вас від часу попередньої зустрічі з журналом «Економ Фреш»?

Нещодавно ми взяли участь у пісенному марафоні національної пісні, що проходив у Києві, який потрапив до книги Рекордів Гіннеса. Ми виступали одні з перших – в суботу зранку. На жаль, наш виступ був тоді, коли ще не було прямої трансляції.

Останнім часом з’явилася композиція про Євро-2012. У світ пішла пісня «Солодкий гріх» – це спроба заспівати акустично-жартівливий джаз. Зверталися до творчості Лесі Степовички – написали музику до Балади про білого та чорного янгола. Створили багато пісень з Володимиром Гомерою. Співпрацювали з поетом Олександром Смиком. Запросили до колективу клавішника. Разом із ним зробили прекрасні аранжування існуючих пісень. Уже третій рік продовжуємо працювати у Рівному над оркестровим проектом «Мегаполіс», художнім керівником якого є Руслан Кравчук. Музиканти оркестру зібрані з Рівного та Луцька.

Які гурти з Волині ще брали участь у пісенному марафоні?

Знаю, що з Луцька були гурти  «ФлайzZzа», «Ріплей» і ми – «Чорні черешні».

Як Ви оцінюєте сучасний стан музики?

 Нарешті з’являється той стиль, який нами закладений як стиль співаної поезії. Це серйозний стиль, який потребує змістовного матеріалу. Тішить надія, що ера «гоп-чи-не гоп» проходить. Свідомість людини прогресує – це мене радує. Я сподіваюся, що підросте професіоналізм виконавців, фахове розуміння у публіки, щодо музики, яка твориться. Бачу, що з’являється мода на духові інструменти, інтерес пробуджується до серйозної музики, до джазу. Мені здається, що життя людей зараз стоїть на паузі, після якої вони мусять прозріти. Вони живуть надією, що все нормалізується. Так воно й буде. Життя не є безкінечним, так само і зло не може бути безкінечним.

Чи впливає загальний розвиток національної культури на формування творчої особистості?

Ми вивчаємо культуру народів Єгипту, Риму, Греції, а своєї не створюємо. У нас немає культурного продукту. А немає національного культурного надбання, немає і держави. Ставлення до митців має бути, як до державотворців. Навіть у Росії, не дивлячись на її імперіалістичний устрій, до співаків, які знаходяться на гребені, ставляться зваженіше. Адже, це зброя, хоч і мирна, але масового впливу. В Україні треба підтримувати ті кадри, що можуть сформувати державотворчу національну позицію громадян. І в нас це не робиться, бо цього не хочуть робити. Люди не повинні боятися, боятися – це гріх. І навіть  марафон української пісні був своєрідною відповіддю медійникам, які кажуть, що немає українського продукту, – його валом. Питання в тому, чи зможуть вони його осягнути.

Хто Ваш найбільший конструктивний критик?

Як не дивно, моя дружина, хоча вона й без музичної освіти. Вона мене досить добре знає. Вона бачить, коли я влучаю в ціль, а коли ще треба працювати. Є багато пісень, які я не показую, а шукаю правильну ноту, правильну постановку. Багато записаних у блокнот пісень лежать у шухляді і дозрівають.

Яка пісня найближча Вашому серцю?

Бабусині пісні та колискові стали частиною мого світогляду. Я зараз не уявляю себе без народної пісні. Подобаються традиційні народні пісні, епічні композиції. Подобається пісня «Жив та був собі козак», «Волинь». До речі, я відчуваю, як наші пісні починають переживати друге відродження. Люди починають глибше розуміти їх зміст, їх вагомість.

У вас є дві доньки, син, дружина. Чи вони такі ж співочі, як тато?

Батьківська сім’я дуже співоча. Звичайно, хотілося б, щоб і наша родина увібрала цю традицію. Син грає на гітарі, трішки на фортепіано. Помічаю, що речі, які він грає у тринадцять, я грав аж в університеті.

Яку музику слухаєте?

Є музика, яку я мушу слухати, є музика, яку люблю слухати, і є музика, якою живу. Доводиться слухати сучасну танцювальну музику, музику, яка знаходиться на топах. Часом подобається, часом ні. Це як робота. Люблю слухати справжній джаз, але не важкий, вокалістів академічних арій з опер, хорову музику, народні пісні в цікавому автентичному виконані. Слухаю «Плач Єремії», «Океан Ельзи», але без фанатизму. Приносить задоволення оркестрова музика. Не можу жити без української пісні.

Заради чого прокидатися щодня?

Щоб вдихнути ідею в життя. Я люблю будівництво, в кінці дня йдеш стомлений і бачиш кілька рядків, які увійдуть, якщо не у вічність, то хоча б у час. Люблю садити дерева. Хочеться щось таке зробити й у музиці. Прокидаюся і мрію прожити день недаремно. Щодня вчуся бути добрішим, більш уважним. Весь час вчуся, щоб не зачерствіти, не втратити прихильності до людей.

Що любите читати?

Читаю від перевіреної класичної до сучасної літератури. Подобаються деякі речі Ремарка. Смакую поезією Шевченка. Люблю читати Ліну Костенко. На одному диханні «проковтнув» «Чорного ворона» Василя Шкляра.

Що може підняти вам настрій?

Розмова з хорошою людиною. Побачення із старими друзями. Коли виступаю і мені вдається пробудити в людях любов – це робить мне щасливим.

Яка мрія тримає у напружені музикантів гурту «Чорні черешні» і Вас зокрема?

Це мрія співати свою пісню і змінювати життя на краще. Щоб люди об’єднувалися і сміливо жили життя, не піддавалися чорноті – ненависті, люті, агресії.

Бас гітара – Олександр Федецький, акустична гітара – Міша, клавішник – Петро Свид.

 

Категорія: Гості Westua.net
Теги: Чорні Черешні, Юрій Поліщук
Опубліковано: 2012.06.25 13:13
Відредаговано: 2012.06.25 13:13

Коментарі:


2012-10-14 09:41:36 Анонімний коментар
Пане Юрію, Чорні черешні, моє Вам вітаннячко! Із задоволенням прочитала Ваше симпатичне інтерв ю. Ми з Вами загубилися. Раз поговорили по телефону, потім у мене вкрали мобілку, і Ваш номер пропав. Ви мене тоді повідомили (червень-2011), що написали музику на мою "Баладу про чорного й білого янгола". Прошу надішліть хоч диск як співавтору пісні. Хотілося б послухати наш спільний твір. Мій е-мейл: ukrlitstep@fregat.com
Мій моб. 097 395 32 17. Чекаю - привіт хлопцям!
З Покровою Святою, в яку у Вас на Волині "та й народилася УПА"! Леся Степовичка
Відповісти

      Ваш анонімний коментар




Підпишіться на нові коментарі до записів у блогах (RSS 2.0)