ГоловнаБлогиЩо погубить Росію ► Руслан Демчак: Що погубить Росію
знайти

Руслан Демчак: Що погубить Росію


30 вересня ЄС може переглянути санкції проти Російської Федерації. Брюссель має право як посилити, так і зовсім скасувати вже прийняті обмеження - залежно від виконання угод з врегулювання конфлікту в Україні. Всього, починаючи з 17 березня, ЄС прийняв дев'ять пакетів санкцій проти РФ. Персональні обмеження торкнулися 119 фізичних і 23 юридичних осіб. Крім того, були введені обмежувальні заходи відносно російського енергетичного, фінансового та оборонного секторів.

 

З тих пір як Європа і США застосували щодо РФ перший пакет санкцій, не вщухають суперечки про те, які економічні заходи виявляться достатніми, щоб зупинити агресію Росії проти України. І на якому рубежі обмежень економіка північного сусіда не витримає зовнішнього тиску і покотиться в прірву.

Головний аргумент прихильників посилювання обмежень - незначний ефект від вжитих заходів. Справді, Захід не поспішає втопити економіку Росії одним залпом, наприклад, відключивши від системи міжнародних розрахунків SWIFT. І робить ставку на довгострокову перспективу. По-перше, щоб пом'якшити удар для власного бізнесу в РФ, а по-друге - дати час одуматися тамтешньому керівництву і «включити задню передачу», поки не пізно.

За попередніми оцінками російського Інституту сучасного розвитку, санкції вже коштували Росії 200 млрд євро. У цій сумі, серед іншого, враховані втрати від недоотриманих інвестицій і подорожчання кредитів в результаті падіння суверенних рейтингів. Наприклад, кількість єврооблігацій, випущених російськими компаніями з початку цього року, в порівнянні з 2013 роком зменшилася на 93% - з $23 млрд до $1,6 млрд.

Ситуацію посилює відтік капіталу, який тільки за перше півріччя (за даними ЦБ РФ) склав $74,6 млрд, що в 2,2 рази більше, ніж у першому півріччі 2013 року ($33,7 млрд). За підсумками року, як прогнозують в Мінекономрозвитку РФ, ця цифра може досягти $120 млрд.

Такі втрати критичні для російської економіки і в сукупності з девальвацією рубля (зараз на 30%) змушують Москву розпакувати резерви Фонду національного добробуту (з 1 січня 2015 року), який є частиною механізму пенсійного забезпечення громадян РФ. Його резерви на даний момент становлять $85 млрд, і цих грошей може вистачити на підтримку економіки максимум 2 роки.

Однак нинішня динаміка цін на нафту може значно прискорити наближення економічної катастрофи. Адже падіння цін на нафту становить для бюджету Росії не меншу небезпеку, ніж санкції Заходу. Наочним прикладом служить кончина СРСР, що так само як нинішня Росія сидів на нафтогазовій голці. Причому близько 40% бюджету РФ припадає саме на нафтові доходи - $191-194 млрд щорічно. Отже, падіння ціни нижче певного рівня автоматично означає зростання бюджетного дефіциту. Покривати його можна або за рахунок зовнішніх позик (що в умовах санкцій практично неможливо) або за рахунок вишукування додаткових доходів. Однак при стагнуючій економіці навряд чи можна розраховувати на серйозні надходження. Тому, за розрахунками Мінфіну РФ, кошти резервних фондів можуть вичерпатися набагато раніше - всього за рік-півтора, а якщо ціна нафти впаде до $80 за барель – то за рік.

23 вересня ціна нафтової корзини ОПЕК встановила новий мінімум - $94,37 за барель - з початку липня 2012 року. При цьому в бюджеті РФ на 2014 рік закладалася ціна в $101 за барель.

Ціни падають не тільки тому, що світова економіка сповільнюється, а здебільшого завдяки сильному росту видобутку вуглеводню в США, які за останній рік перетворилися з імпортера на експортера нафти і газу. Тому Штати активно користуються цим додатковим «батогом», щоб приборкати Росію. Недавно Центр світової енергетичної політики при Колумбійському університеті підрахував, що «Газпром» може втратити до 18% виручки в результаті конкуренції з боку США, які планують активно нарощувати експорт сланцевого газу. Однак газ становить лише 14% сукупних надходжень від російського експорту, основною статтею доходів у якому залишається нафта.

Звичайно, теоретично Росія може наростити видобуток, щоб компенсувати падіння ціни за рахунок зростання обсягу продажів. Але на практиці видобувні компанії, позбавлені західних грошей і технологій, не зможуть цього зробити. Той же Лукойл на початку вересня повідомив про намір скоротити інвестпрограму на 2015 рік на $2 млрд, зверстати її без урахування позик.

Амбіції коштуюють дорого!

Категорія: Без категорії
Теги: Руслан Демчак, Демчак
Опубліковано: 2014.10.26 12:33


Підпишіться на нові коментарі до записів у блогах (RSS 2.0)