Чи вдасться Путіну відновити СРСР?

Путін все більше марить СРСР і зробить багато для того, щоб заспівати на цьому грунті з українською владою, також виховано. радянською системою.

Путін все більше марить СРСР і зробить багато для того, щоб заспівати на цьому грунті з українською владою, також виховано. радянською системою.

Володю Путіна прийняли в піонери тільки в шостому класі: він був хуліганом. Зате відразу після церемонії він став головою ради загону. Так почалася політична кар'єра ленінградця, одного разу назвав себе «успішним продуктом патріотичного виховання радянської людини».

Тепер Путіну 60, а радянські спогади у нього свіжі. Нещодавно, відповідаючи кореспонденту Los Angeles Times, президент пожартував: «Я розумію, що ви працюєте не в «Правді», хоча про друкований орган ЦК КПРС всі, крім нього, вже й думати забули. А ще раптом абсолютно не по справі згадав першого секретаря Ленінградського обкому КПРС Григорія Романова, про який у радянський час ходили чутки, що для весілля дочки він запозичив посуд в «Ермітажі»: «До речі, про нього багато небилиць розповідали з приводу використання посуду з Ермітажу , нісенітниця все це насправді, але можна по-різному ставитися до колишніх часів».

Як сам Путін ставиться до «колишніх часів» - очевидно. Будь-яка пропозиція відновити радянський союз він сприймає радісно.

Нещодавно на зустрічі зі своїми довіреними особами президент Росії заявив про відродження радянського звання Герой праці і припустив, що розміщення набальзамованого тіла Леніна в мавзолеї на Червоній площі - продовження православної традиції молитися святим мощам. Старіючому лідеру, якого все частіше порівнюють то з Брежнєвим, то зі Сталіним, радянська символіка близька якщо не генетично, то сентиментально-емоційно.

Перед тим як втретє стати президентом в березні 2012 року, Путін в московських газетах опублікував серію статей, що пояснюють його програму. В «Известиях» він описав чи не головний її пункт - «новий інтеграційний проект для Євразії». У тексті, написаному, звичайно ж, не самим Путіним, міститься обов'язкове заклинання: «Мова не йде про те, щоб у тому чи іншому вигляді відтворити СРСР. Наївно намагатися реставрувати чи копіювати те, що вже залишилося в минулому». Однак, читаючи це, підсвідомо чекаєш союзу «але». І, звичайно, ось він: «Та тісна інтеграція на новій ціннісній, політичній, економічній основі - це веління часу».

Чому, власне, веління часу? Європейський союз, ще недавно сяючий приклад гармонійного міждержавного альянсу, переживає найгірші часи з моменту створення. Більше прикладів такої глибокої інтеграції ніде немає. Що такого особливого відбувається саме зараз, що потребує тісних альянсів на території колишнього Радянського Союзу?

Єдина відповідь на це питання має пряме відношення до України, хоча вона згадується в путінській програмній статті лише анонімно: «Деякі наші сусіди пояснюють небажання брати участь у просунутих інтеграційних проектах на пострадянському просторі тим, що це нібито суперечить їх європейському вибору». Путін побоюється, що Україна підпише з ЄС домовленості про вільну торгівлю, які зруйнують його плани.

Якщо Україна вступить в путінський Митний союз, Росія буде вести переговори з Європою вже від імені чотирьох не самих маленьких країн. Так, вважають в путінській команді, легше буде отримати і якусь версію спільного економічного простору, і скасування віз, якій Москва давно домагається. Кремль квапить: посол Михайло Зурабов уже заявив, що Україні потрібно визначитися зі вступом до Митного союзу протягом півроку.

Але ЄС веде себе по відношенню до України ревниво. Голова комітету Європарламенту з зовнішніх відносин Ельмар Брок нещодавно наголосив, що Київ не зможе укласти митний союз і з Москвою, і з Брюсселем. Так що протиріччя, про відсутність якого йдеться в путінській статті в «Известиях», все-таки є.

Україна, що опинилася між молотом і ковадлом, вже в 2013 році повинна буде визначитися: домовлятися з ЄС, втрачаючи шанси на прихильність Кремля, чи потиснути руку Путіну і довірити йому подальший діалог з ЄС. Обидва варіанти нехороші, але другий нинішньої київської команді здається менш програшним - хоча б тому, що вона ідеологічно ближчі до «успішному продукту патріотичного виховання радянської людини», ніж до занадто вимогливим по частині демократії та прав людини європейцям. Путін зі своєю наростаючою радянською ностальгією співає регіоналам знайому колискову. Люди, які до старості все з великим розчуленням згадують своє радянське дворове дитинство, завжди знайдуть спосіб домовитися.