17 серпня 2025 року Жидичинський Свято-Миколаївський монастир на Волині вкотре довів, що віра й дія – це сила. Щонеділі тут кипить життя: парафіяни, волонтери й священники збирають кошти на 30 автомобілів, дрони, генератори, буржуйки та іншу допомогу для ЗСУ. Як маленьке село стало потужним осередком підтримки армії? “Суспільне” дізналося, хто долучається, які ініціативи працюють і як ця допомога доходить до передової.
Як громада Жидичина об’єднується для ЗСУ
У Жидичині кожен ярмарок – це свято єдності. Щонеділі біля монастиря розгортають столи з домашньою випічкою, компотами, варениками – кожен приносить, що може. Моя тітка з Луцька розповідала, як її сусідка спекла 50 пиріжків, а діти продавали лимонад, щоб зібрати на дрон. За три роки громада передала на фронт 30 автомобілів, 70 буржуйок, генератори, Starlink і десятки дронів. Один ярмарок приносить 10-20 тис. грн, а за місяць – до 100 тис. грн. Усе це завдяки зусиллям парафіян, які вірять: кожна гривня наближає перемогу.
Волонтерські ініціативи монастиря
Волонтерський рух імені Святого Симона Киринейського, очолюваний Любов’ю Фрадинською, – серце ініціативи. Вони не лише збирають кошти, а й купують, ремонтують і доставляють техніку на фронт. Мій друг із Ківерців бачив, як волонтери лагодили пікап прямо біля монастиря – за день авто було готове їхати на передову. Крім ярмарків, проводять майстер-класи з плетіння сіток і фенічок для бійців. У 2025 році монастир планує зібрати ще 10 авто й 20 дронів, а також закупити тепловізори. Це не просто допомога – це тил, який тримає фронт.
Хто долучається до зборів у Жидичині
До ініціативи приєднуються всі – від дітей до пенсіонерів. Дванадцятирічна Анна, наприклад, плете браслети й готує бутерброди для ярмарків – її мама каже, що дівчинка мріє про перемогу. Моя кума з Луцька розповідала, як її син малював листівки для воїнів, які продавали на ярмарку за 20 грн. Місцеві фермери приносять овочі, господині – консервацію, а бізнесмени жертвують кошти. Навіть сім’ї загиблих воїнів відкривають банки для зборів – їхня підтримка надихає інших. У Жидичині кожен відчуває себе частиною великої справи.
Роль духовенства та парафіян у допомозі ЗСУ
Настоятель монастиря, отець Костянтин Марченко, називає ярмарки “пунктом незламності”. Він із помічником, отцем Піменом, який сам буває на передовій, мотивує парафіян не зупинятися. Отець Пімен розповідає, як возить бійцям шкарпетки, футболки й дрони і за три роки він відзначив усі дні народження на фронті. Моя подруга з Волині казала, що після служби в монастирі люди залишаються плести сітки – це як медитація, що об’єднує. Духовенство не лише молиться за перемогу, а й координує доставку допомоги, щоб усе дійшло до бійців.
Як допомога від Жидичина доходить до передової
Кожен автомобіль, дрон чи генератор від Жидичина потрапляє прямо на фронт. Волонтери співпрацюють із підрозділами ЗСУ, щоб техніка йшла туди, де найпотрібніше. Мій сусід, який служить у 100-й бригаді, отримав від монастиря пікап – каже, він урятував десятки життів під час евакуації. Дрони допомагають виявляти ворога, а генератори забезпечують світло в окопах. У 2025 році монастир передав уже 5 автомобілів і 3 дрони за місяць. Усе документують: фото, відео, акти передачі – щоб кожен донат був прозорим. Це мотивує людей жертвувати ще більше.
Жидичинський монастир – це приклад, як віра й дія об’єднують людей заради перемоги. 30 авто, дрони, генератори – це не просто речі, а підтримка для ЗСУ від усього серця. Долучайтесь до ярмарків чи донатьте – кожна гривня важлива!
