🌿 Чому свято Трійця має язичницьке коріння: Зелені свята по-волинськи
Трійця, або Зелені свята, — одне з найшанованіших свят на Волині. Хоча в церковному календарі воно має глибокий християнський зміст, та в народі донині живе пам’ять, що сягає ще дохристиянських часів. Бо як казала моя бабуся з Турійщини: «Це не просто празник, а зв’язок із предками і землею».
🌾 Трійця: між церквою і прадавніми віруваннями
У християнстві Трійця святкується на 50-й день після Великодня і символізує зішестя Святого Духа на апостолів. Але на нашій Волині в цей день не лише до церкви йшли, а й хатину зіллям обвішували, лози ставили по кутках, бо «так злидні хату обминають». Ці традиції мають цілком язичницьке коріння, ще з часів, коли наші предки поклонялись силам природи.
🌿 Обряди Трійці, що мають дохристиянське походження
1. Зелена охорона хати
Усі вікна, двері, ворота — все було обставлене лепехою, клечанням, гілками явору чи липи. Не лише для краси — вважалося, що зелень оберігає дім від нечистого, бо в ці дні душі покійників ходять поміж людьми.
2. Водіння Куста
На Турійщині та в селах біля Любешова до 50-х років ХХ ст. ще практикували «водити Куста» — дівчину обгортали травою й квітами, співали пісень і водили по селу. Це був обряд плодючості, добробуту та захисту від граду і бурі.
3. Поминання предків
На Зелені свята ходили на кладовище — не так, як на Проводи, але нести до “гробу” пиріжки, варенці, яйце, грудку соли — то було святе. Бо як не згадати своїх, то й рік буде тяжкий: «Ні родити, ні доїти не буде».
4. Ворожіння на вінках
Дівчата з лугу приносили віночки з м’яти, васильку, чебрецю, пускали на воду. Куди попливе — туди й доля. А як повернеться до берега — ще рік у дівках ходити. То була й розвага, й серйозна справа.
📜 Що ж каже наука про Трійцю, як свято, що має язичницьке коріння?
За даними українських етнографів (О. Воропай, Г. Лозко), Зелені свята — це трансформований залишок язичницького свята початку літа. У давніх слов’ян цей період був часом вшанування русалок, лісовиків, предків та духів урожаю. Християнство не викорінило ці вірування, а інтегрувало їх у свої обрядові практики.
