2 вересня. Для когось просто середа, а для нотаріусів — їхній день. День нотаріату. І якщо вам колись знадобиться юридичне обслуговування, то саме до цих людей ви й прийдете ставити печатку на договір чи заповіт.
Чесно кажучи, більшість навіть не замислюється, звідки взялося це свято. Просто є дата — і все. А історія там досить звичайна, без особливого героїзму, але зі своєю тяганиною.
Чому саме 2 вересня, а не інший день
Тут усе зав’язано на законі. 2 вересня 1993 року прийняли Закон «Про нотаріат». Саме він по суті й створив той нотаріат, який ми маємо зараз — і приватних, і державних.
Коли через роки почали думати про професійне свято, ніхто особливо не мудрував. Взяли дату закону — і вирішили, що так буде логічно. Без зайвих пошуків якогось символізму.
Як довго тягнули з цим святом
Ідея з’явилася ще в кінці 2007-го. Тодішня Українська нотаріальна палата почала пробивати це питання. Писали, ходили, пояснювали, що професії давно пора мати свій день.
Але як завжди — бюрократія. Тільки влітку 2009-го Міністерство юстиції врешті підтримало і відправило подання Президенту.
І вже 22 лютого 2010 року Віктор Ющенко підписав Указ Президента 2010 року № 211/2010. Там усе коротко і по суті: ураховуючи значення нотаріальної діяльності, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції та Української нотаріальної палати — встановити День нотаріату і відзначати його щороку 2 вересня.
Перший раз святкували того ж 2010-го. Без особливого галасу.
Читайте також: Що потрібно для отримання дозволу на будівництво?
Як нотаріуси самі про себе говорять
Між собою вони іноді кидають таку фразу: «Ми не пишемо історію — ми її завіряємо». І в цьому щось є. Бо саме через їхні руки проходять усі ці договори, заповіти, довіреності. Те, що потім або спокійно працює роками, або стає причиною довгих розборок.
До речі, сучасна Нотаріальна палата України з’явилася тільки в 2013 році. Та, яка ініціювала свято, була іншою. Але саме завдяки тодішнім зусиллям ми зараз маємо офіційне професійне свято нотаріусів.
Навіщо це взагалі знати звичайній людині
Може здатися, що історія свята — то справа тільки самих нотаріусів. Але є один практичний момент.
Коли ви приходите оформлювати спадщину чи продавати квартиру, ви маєте справу не просто з людиною, яка ставить печатку. За цією професією стоїть ціла історія, як вони добивалися свого статусу. І саме тому вони так прискіпливо перевіряють кожен папірець і кожен підпис. Не зі злості — просто так уже заведено.
Коротко, без зайвої води
Закон 1993 року дав дату.
Ініціатива Української нотаріальної палати в 2007–2009 роках дала поштовх.
Указ Президента 2010 року все закріпив.
Ось і вся історія.
Якщо вам зараз треба щось терміново завірити — краще не тягнути. Папери самі себе не посвідчать. А 2 вересня можна просто привітати свого нотаріуса. Вони це помічають і цінують.
