Кур’єр (з жовтою сумкою, можливо Глово) вбив Парубія у Львові. Про 8 пострілів повідомив журналіст Віталій Глагола.
Хронологія подій:
- 13:10 підозрюваний в скоєнні злочину рухався в бік міста Винники Львівської області.
- 13:32 Вбивство сталося приблизно о 12:10. На місці злочину перебувають родичі та слідчі.
- 13:40 Оголошено план перехоплення “Сирена”.
- 13:50. Оприлюднили фото з місця події.
- 13:55 В соцмережах оприлюднили відео з моментом вбивством Андрія Парубія.
- 13:10. Знайшли 7 гільз, а Віталій Глагола повідомляв про 8 пострілів.
Коли і де вбили Андрія Парубія?
Трагедія сталася 30 серпня 2025 року, близько 12:03, у Сихівському районі Львова. Парубій ішов вулицею Стрийською, неподалік від ринку, де завжди людно. Раптом – постріли і він упав.
Очевидці згадують: «Усе сталося за секунду. Хтось закричав, люди заметушилися, а нападник зник».
Поліція прибула за лічені хвилини, але врятувати його не вдалося.
Максим Козицький, голова Львівської ОВА, пообіцяв: «Ми знайдемо винних».
Камери зафіксували підозрілого чоловіка в капюшоні, але його слід загубився.
Питання, яке гризе всіх: хто це зробив? Версій багато, але фактів поки мало. Парубій мав ворогів – його антиросійська позиція дратувала багатьох. Дехто шепоче про найманців, пов’язаних із Кремлем. Інші гадають, що це могли бути старі політичні рахунки.
«Він ніколи не мовчав, і це комусь заважало», – каже його давній друг, який попросив не називати імені.
Поліція працює цілодобово, перевіряє відео, опитує свідків. Слідство схиляється до версії спланованого вбивства – надто професійним був постріл. Львів’яни вимагають правди, бо втрата Парубія – це не просто смерть людини, а удар по надіях багатьох.
Коментарі в соціальних мережах:
Навіть на посаді голови Верховної Ради, будучи одним з керівників держави, Андрій Парубій був таким самим, як і на Майдані: людяним, світлим, доступним, справжнім.
Він був, як з 20-х ще того століття…
Таких людей у «високій» політиці дуже мало. Майже немає.
Андрій Парубій. Вічна пам’ять.
Шана й подяка за великий внесок в українську справу, від часів СНПУ до Майдану і “ЄС”.
Р-я вбиває патріотів, бо а) вони українські патріоти, б) щоб розколювати українське суспільство.
Українці натомість мають згуртуватися в боротьбі, щоб відстояти державу.
Р-я заплатить за все.
Біографія Андрія Парубія?
Андрій Парубій – це більше, ніж просто політик. Для одних він герой, для інших – незручна правда. Народився в 1971 році в Червонограді, маленькому містечку на Львівщині. Ще юнаком він кинувся в боротьбу за Україну. Його голос звучав на Майдані 2014-го, коли він, ризикуючи життям, тримав оборону. Парубій не боявся ані арештів, ані погроз.
Виріс Андрій у простій сім’ї, де вчили любити свою землю. У 1988-му, ще школярем долучився до Спілки незалежної української молоді. У Львівському університеті він гриз граніт історії, але вулиця кликала сильніше. У 90-х його не раз хапала міліція за протести. Помаранчева революція? Він там. Євромайдан? Знову на передовій.
У 2014-му Парубій став секретарем РНБО, а з 2016-го по 2019-й керував Верховною Радою. Під його рукою парламент ухвалив закони, які змінили країну: декомунізація, підтримка армії, мовне питання. Після політики він не зник – писав книги, їздив із лекціями, допомагав ветеранам. Його голос залишався гучним, особливо коли йшлося про загрозу зі сходу.
Кар’єра Андрія Парубія
Кар’єра Парубія – це дорога від низів до вершин. У 90-х він починав у Львівській міськраді, потім перейшов до обласної ради. У 2007-му потрапив до Верховної Ради від «Нашої України», а згодом приєднався до «Народного фронту». Як спікер парламенту, він умів гасити конфлікти в залі, навіть коли там кипіли пристрасті. Підписав закони про мову, церкву, боротьбу з корупцією.
Його стиль – прямолінійний, без компромісів. Дехто закидав йому радикалізм, але для багатьох він був символом боротьби. Після 2019-го Парубій відійшов від політики, але не від справ. Він читав лекції про Майдан, підтримував волонтерів і нагадував, що війна не закінчилася.
Дружина і діти Андрія Парубія
Про сім’ю Парубій говорив мало, тримаючи її подалі від камер. Його дружина Уляна – викладачка історії, яку він зустрів ще в студентські роки на протестах. Разом вони виховали доньку Ярину, яка росла далеко від публічності. «Дім – це те, що тримає мене на плаву», – казав він якось друзям. Сім’я жила у Львові, уникаючи столичного блиску. Уляна була його підтримкою в найтемніші часи, а Ярина, кажуть, успадкувала татову впертість.
