Покрова Пресвятої Богородиці – свято козаків

А от і настав жовтень. Знаєте, час, коли вже пахне димом від опалого листя, а ранки стають такими… ну, колючими. І завжди в цей час, точніше 14 жовтня, за старим календарем згадують про Покрову. За новим календарем це свято відзначають 1 жовтня. Для вірян це не просто вихідний чи якийсь там собі день. Це дуже глибока історія, яка поєднала Небо і нашу, земну, боротьбу.

І власне, часто чуєш: Свято Покрова — це козацьке свято. Так, це абсолютно правда. Але ж не можна забувати, що первинно — це свято Пресвятої Богородиці, нашої Заступниці. Як ці дві, здавалося б, різні речі — тиха віра і гучна шабля — зійшлися? От у цьому і криється вся наша українська суть, так би мовити.

До речі. Пам’ятаю, як бабуся казала: “Покрова — це коли Богородиця вкриває нас своїм омофором”. І це так просто, але ж наскільки сильно. Оцей омофор, це покривало, стає захистом. І для нас, хто ходить до храмів, це перш за все свято надії.

Що означає свято Покрови?

Ну, загалом, щоб зрозуміти козаків, треба почати з основи. З самої події. А це — Константинополь, десь так у Х столітті (за різними даними, 910 рік, хоча хто б міг подумати, що ця дата стане такою важливою). Місто, велике й гамірне, було в небезпеці. Напади, облога — класична історія для тих часів. Люди зібралися у Влахернському храмі — молилися, просили порятунку. Зневіра, страх, певною мірою.

І от тут — явище. Диво! Юродивий Андрій та його учень Єпіфаній бачать, як з’являється Сама Пресвята Богородиця. Уявіть: у сяйві, в оточенні ангелів та святих. І вона… вона знімає зі Своєї голови оцей омофор — покривало. І розпростерла його над усіма, хто молився у храмі.

Але ж, це не просто красива картинка. Це був знак. Знак того, що невидимий захист, оця небесна оборона, вже діє. Вороги? Вони відступили. Історія каже, що після цього дива Константинополь було врятовано. От дивина. Начебто простий платок, а має таку силу!

І, до речі, (а це важливо!) у нашій, українській традиції, це свято прижилося якось особливо. На відміну від грецької, де більше акцент на явленні, у нас на перший план вийшов саме захист. Оця ідея заступництва. Це як з велосипедом — вмієш, але пояснити важко, відчуваєш захист і все.

Покрова Пресвятої Богородиці: історія свята на наших землях

Тож, як це все потрапило до нас, на Русь-Україну? А це теж цікаво. Вважається, що вже за часів князя Андрія Боголюбського, десь у XII столітті, свято почали шанувати. І, знаєте, воно одразу стало “своїм”. Бо ми завжди потребували захисту. Завжди! Чи то від половців, чи то від татар, чи, як сьогодні, від… ну, самі розумієте, від кого.

І ще одне. Наші предки, волиняни, завжди були людьми глибокої віри. І ця віра завжди була практичною. Тобто, ти молишся, але йдеш і робиш. Це не просто медитація. Це заклик до дії, але під омофором. Тож, коли люди йшли до церкви, особливо в Покрову, вони не просто просили миру. Вони просили сил для боротьби. Для життя.

Якось помітив, як у церкві біля того центрального ринку, де бабці продають квіти, чоловік у формі стояв перед іконою Богородиці. І не просто хрестився, а от прямо — як син до матері. От у цьому і є вся правда про наше шанування.

Експортувати в Таблиці

Чому Покрова — козацьке свято?

Але ж, чому саме козаки? Тут, розумієте, переплітається історія і дух. Козаки — це ж не просто військо. Це, скажімо так, філософія життя. Це воля, це віра. І це, звичайно, постійний ризик.

І ось вони, січовики, вирішили, що Богородиця — це найкращий полководець, який тільки може бути. Вони ж були люди прості, але віруючі. Вони вірили, що якщо в бій ідеш під Її покровом, то ніяка куля не візьме. І це давало їм неймовірну силу духу.

Тож, не дивно, що саме на Покрову, 14 жовтня, відбувалися важливі події:

• Рада на Січі: Це був час, коли козаки обирали нового отамана. Обирали отамана, бо довіряли цей вибір заступництву Божої Матері. Це ж логічно: якби обирали в якийсь інший день, то хто знає, чи був би успіх?
• Будівництво церков: Козаки будували церкви на честь Покрови на Січі. Це був головний храм! Скрізь, куди б не приходили козаки, чи то на Запоріжжі, чи тут, у наших краях, завжди був вівтар, присвячений Їй.

Але ж, подивіться на ікони Покрови, які збереглися. Богородиця там часто зображена з козаками! З гетьманами! Це не вигадка, це жива традиція. І це дуже важливо.

І, до речі, багато хто каже, що назва “Запорізька Січ” походить від “За порогом”. Але не забувайте про духовний поріг. Вони жили на межі, але завжди під захистом. І оцей образ — козак, вкритий Святом Покрова — став символом національної стійкості.

Що святкують 14 жовтня в Україні?

Ось тут ми підходимо до сьогодення. Сьогодні 14 жовтня — це не тільки церковне свято. Це, так би мовити, потрійне свято, яке ввібрало в себе всі найважливіші для українців смисли.

1. Покрова Пресвятої Богородиці: Духовна основа. Молитва про захист і мир. Це те, з чим ми йдемо до храму.
2. День Українського козацтва: Історична пам’ять. Шанування нашої військової традиції, нашої волі.
3. День захисників і захисниць України: Національний символ. Визнання сучасної боротьби. Оце якраз найголовніше!

Але ж, ці три пункти — вони нероздільні. Немає Дня захисників без духу козацтва. А дух козацтва неможливий без віри в Заступництво. Розумієте? Це все одне велике ціле. Як трійця. Тільки тут — трійця національних сенсів.

Але ж, не забуваймо і про прості речі. У народі це свято також пов’язане з початком весільного сезону. Як казали в давнину: “Прийшла Покрова — сиди дівко дома, бо як прийде, то й заміж поведе”. Така, знаєте, сільська мудрість.

Тож, коли ви йдете до церкви, а потім бачите людей, які несуть квіти на пам’ятники захисникам, — це все один ланцюг. Наш український ланцюг, який тримається на вірі, волі та пам’яті. Це дуже важливо. Дуже.

Покрова Пресвятої Богородиці – свято віри і стійкості

От дивишся на життя. На ці всі випробування, які випали на долю нашого народу. І питаєш себе: звідки стільки сили? Де той внутрішній стрижень?

І мені здається, що відповідь — вона отут, у Покрові. У цій тисячолітній вірі, що над нами є хтось більший. Хтось, хто не просто спостерігає, а реально “покриває” нас. І це відчуття, власне, дає ту саму незламність.

Це ж не просто красива легенда. Це, можна сказати, національний код. Це ж недарма, коли будували фортеці, чи то в Луцьку, чи у Львові, завжди думали про захист. Але ж найсильніший захист — він не з каменю, а з віри. Це як з вітром: його не бачиш, але відчуваєш, як він жене хмари. Бо якби не ця віра, ми б давно розчинилися в історії. А ми тут. І стоїмо. І будемо стояти.

Тож, коли настає Свято Покрова, для нас, волинян, це не лише згадка про Константинополь. Це нагадування: наш захист — не тільки в наших руках. Він ще й у руці Божої Матері. І це додає нам сил. Сил стояти, молитися і знати, що покривало над нами простягнуте.

Але ж, важливо пам’ятати: Богородиця захищає тих, хто сам не сидить склавши руки. І це головний урок, який нам заповідали козаки. Боже благословення, але й козацька шабля. От таке поєднання. І воно ідеальне.

І закінчити хочеться на такому: нехай омофор Пресвятої Богородиці завжди буде над нашою землею. Над нашими родинами. Над нашими захисниками. Амінь.