Ужгород нарешті з’єднали з Європою — без пересадок до Відня
І от воно сталося. П’ятого вересня в Ужгороді таки відкрили ту саму євроколію, про яку так довго говорили. 22 кілометри. До Чопа. Здавалося б — що там ті 22 кілометри? А виявляється, це прямий шлях до Братислави, Кошице, Будапешта… і навіть до Відня!
Власне, Ужгород тепер — перший обласний центр в Україні з таким прямим сполученням. Перший! Уявіть собі — сів у поїзд біля того самого ужгородського вокзалу (знаєте, там ще ремонт недавно робили), і виходиш уже десь у центрі Відня. Без пересадок. Без цієї метушні з валізами на кордоні.
Ужгород – Братислава: коли поїдемо і скільки коштує
Тож з 12 вересня — це вже через тиждень, між іншим — почнуть курсувати поїзди. Регулярно. І квитки вже продають! Сьогодні відкрили продаж. Цікаво, багато вже розкупили? Мабуть, ужгородці вже всі кинулися бронювати.
А далі що? Далі — до Львова тягнутимуть. Хоча це вже довша історія буде, там же не 22 кілометри, а всі… скільки там, десь під три сотні? Або більше? Загалом, роботи ще купа.
До речі.
Зеленський приїжджав на відкриття. Сказав щось про “перші кроки інтеграції української залізниці до мереж Євросоюзу”. Ну, так воно і є, певною мірою. Хоча перші кроки — це голосно сказано. Років зо два вже про цю колію говорять. Або три? Час летить, не встежиш.
Чому це важливо саме зараз
От думаєте — навіщо нам ця євроколія під час війни? А от навіщо. По-перше, експорт. Знаєте, скільки зерна можна возити без перевантаження на кордоні? По-друге, люди. Біженці, волонтери, просто ті, хто їздить у справах — всім простіше стало.
І ще одне.
Це ж не просто колія. Це символ, так би мовити. Що ми — частина Європи. Не на словах, а на ділі. На рейках. Буквально.
Хоча… якщо чесно, мені більше цікаво, як воно технічно працюватиме. Бо в нас же колія ширша — 1520 міліметрів. А в Європі — 1435. Як вони це вирішили? Перекладні візки? Або спеціальні вагони?
Ну і ціни, звісно. Скільки коштуватиме квиток до того ж Будапешта? Бо якщо як на літак — то сенсу особливого немає. Хіба що для тих, хто літати боїться. Або з великим багажем їде.
Певною мірою, це тільки початок. Якщо все піде добре — а чому б ні? — то за кілька років матимемо нормальне залізничне сполучення з усією Європою. Уявіть: сів у Києві на поїзд і доїхав до Парижа. Або до Берліна. Без пересадок на кордоні, без цього вічного перестукування коліс…
Знаєте, я одного разу їздив з Ужгорода до Будапешта ще до війни. Автобусом. П’ять годин трястися. А тепер — поїздом, з комфортом. Прогрес же!
Тож чекаємо 12 вересня. Подивимося, як воно працюватиме. Може, і справді нова епоха для української залізниці починається? Або це я занадто оптимістично налаштований?
Час покаже.
Джерело: president.gov.ua
