У Рожищі, де вечорами пахне скошеною травою, а церковні дзвони несуть тиху мелодію, 13 серпня 2025 року запала скорботна тиша. Рожищенська громада зібралася, щоб попрощатися з Миколою Катеринюком – воїном, який віддав життя за Україну. Його смерть на Донеччині стала ще одним болючим ударом для Волині, але пам’ять про героя живе в серцях земляків. Хто він був, як його провели в останню путь і чому його подвиг незабутній?
Хто такий Микола Катеринюк: історія його життя
Микола Катеринюк народився 1968 року в Рожищі. Проста людина з великим серцем, він був відомий своєю щирістю. Сусіди згадують, як він допомагав із ремонтом, ділився городиною чи просто грів душу розмовами. «Микола завжди був першим, коли треба було підсобити», – каже його друг Петро, стоячи біля меморіалу. До війни він жив звичайним життям: робота, сім’я, риболовля на ставку. Але коли ворог прийшов, Микола взяв зброю, ставши молодшим сержантом. Його вибір – це приклад тихої мужності, яка не кричить про себе, але змінює долю.
Вшанування пам’яті: як Рожищенська громада попрощалася з Героєм Миколою Катеринюком
13 серпня Рожище прощалося з Миколою Катеринюком із болем і гідністю. Земляки вишикувалися вздовж вулиць, стоячи на колінах, коли траурний кортеж рухався до храму Архістратига Михаїла. Там, під звуки церковного хору, відбулася панахида. «Це був наш син, наш брат», – сказав священник, коли домовина, вкрита синьо-жовтим прапором, стояла перед вівтарем. На Алеї Слави міського кладовища пролунав військовий салют, а прапор передали родині – символ жертовності за Україну.
Скорбота об’єднала Рожище. Біля пам’ятного знака Борцям за волю України зібралися сотні людей: рідні, друзі, побратими. Згорьована дружина, доньки, старенька теща стояли біля домовини, а громада мовчки підтримувала їх. Місцеві активісти вже збирають кошти для родини, планують меморіальну дошку. «Він був як рідний для всіх нас», – шепоче сусідка Галина, тримаючи квіти. Рожищенська міська рада висловила співчуття: «Микола Катеринюк – наш герой, його ім’я вічно з нами».
Службовий шлях і подвиг Миколи Катеринюка
Микола Катеринюк загинув 11 червня 2024 року біля Семенівки Покровського району на Донеччині. Під час бойового завдання його життя обірвалося – ворог не залишив шансів. Понад рік рідні чекали звісток, сподіваючись на диво. Але доля була невблаганною. Микола був солдатом, який не ховався за спинами інших. «Він казав, що мусить бути там, де найважче», – згадує побратим Олег. Його подвиг – це ціна нашого спокою, і Рожище не забуде цього.
Слова побратимів та земляків
Побратими й земляки згадують Миколу як людину з великою душею. «Він умів розсмішити навіть у найгірший день», – каже товариш по службі Іван. Мер Рожища Вячеслав Поліщук звернувся до громади: «Микола віддав усе за нас. Єднаймося, щоб бути гідними його». У сльозах люди несли квіти, а діти тримали прапорці. «Він був як сонце – грів усіх», – тихо каже сусідка Олена. Його ім’я вже викарбуване на Алеї Слави, а пам’ять – у серцях.
Пам’ятаймо героїв
Микола Катеринюк – це не просто ім’я, а символ незламності. Рожищенська громада, попрощавшись із ним, продовжує жити з вірою в перемогу. Якщо ви з Волині, завітайте до меморіалу, поставте свічку чи розкажіть дітям про таких, як Микола. Його подвиг – це те, що тримає Україну.
