Здавна місто на кордоні трьох областей – Волинської, Рівненської та Львівської приваблювало і покупців і продавців, бо тут був найбільший базар. А також любителів давнини, бо ж тут на кожному метрі квадратному якась історична цінність. І, звісно ж, рибалок. Бо риби в Стиру водилося дуже багато. І нині на березі річки практично кожного дня можна побачити рибалок.
– Водиться окунь, соми, лящі, плотва, карасі, сазани та інша риба, – розповідає пан Анатолій, місцевий рибалка. – Звісно, раніше було значно більше. Та й сама річка була набагато глибшою. Прикро, однак нині річка вкрай обміліла. Тому дно видно навіть там, де його ніколи не бачили навіть старожили. Також місцеві жителі спостерігають, що змінюється і саме русло річки. З’являються острівки, змінюється берегова лінія. А ще річка дуже заростає. Було б добре якби місцева влада організувала людей які б викосили річкові рослини і прочистили дно річки.
Багато хто, приїжджаючи сюди, поєднує риболовлю з культурним відпочинком. Бо в місті діє народний історичний музей, є декілька культових споруд, могила князя Пронського, неподалік – Національний історико-культурний заповідник “Поле Берестецької битви”.
– Мої батьки родом з Берестечка і тому в теплу пору року ми часто їздимо відвідати родичів, порибалити та просто відпочити, – каже Ірина Христюк, жителька Луцька. – Тут красиві краєвиди, а ще мій чоловік ніколи не повертається з річки без риби.
Старожили й досі готують рибні кулі – з перекрученої на м’ясорубку риби, додавши яйце та інші інгредієнти, формують круглі котлети які після приготування кладуть в тарілку з домашньою локшиною і поливають рибним бульйоном.
